|
Престижна професія: безхмарне майбутнє чи красиве формулювання?! Останній дзвоник, випускний вечір, вступні іспити – все це залишилось у минулому. І зараз абітурієнти з нетерпінням чекають оголошення результатів зовнішнього незалежного оцінювання, щоб подати документи до омріяного вищого навчального закладу. Проблема вибору майбутньої спеціальності постає все гостріше, бо від цього залежить майбутнє вступника. Кожний прагне, щоб навчання в університеті, а згодом і робота, приносили задоволення, давали відчуття самореалізації. Про ідею спорідненої праці писав ще у 18 столітті геніальний філософ Григорій Сковорода. У своїх байках він неодноразово доводив, що праця за покликанням приносить не лише користь суспільству, а й неабияке задоволення. До того ж, той, хто обирає професію за покликанням, може не лише насолоджуватись процесом праці, а й досягати справжнього успіху. Чи зустрічались у вашому житті такі студенти, яким батьки вибирали університет?! На жаль, я на своєму шляху неодноразово зустрічала молодих людей, яким замість хореографії доводилось займатись банківською справою, або замість акторської гри на великій сцені проводити години за комп’ютером, обраховуючи складні та незрозумілі цифри. Врештірешт, що ми маємо?! Ринок праці переповнений юристами, економістами, менеджерами. А колишні студенти не можуть знайти собі роботу за фахом. Дипломований юрист приймає замовлення в кафе, а знайти хорошого інженерагідротехніка вкрай важко. На щастя, цього року Міністерство освіти та науки скоротило держзамовлення на такі спеціальності, як право, економіка, менеджмент. Та пообіцяло підняти стипендію на ті спеціальності (харчова промисловість, фізикоматематичні науки, інформатика), де конкурс складає 23 особи на місце. Отже, потрібно замислитись, що для нас важливіше: віддати п'ять років для задоволення амбіцій власних батьків, чи зайняти те місце в суспільстві, де вас будуть цінувати як унікального фахівця у тій чи іншій сфері. Проявіть себе там, де це справді потрібно людям! Адже лише улюблена робота виявляється престижною та прибутковою. Мар’яна ГОРБАЧЕНКО, смт. Іванків. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
11 липня 2014
|
Не забуваймо один одного! Школа... Скільки приємних миттєвостей подарувала вона дітям. Найкращі спогади вона залишила у пам'яті багатьох людей. Радощі, сльози, перше кохання, найкращі друзі... 21 червня 2014 року відбулася зустріч випускників 10-Б класу 1984 року. 30 років промайнуло, як один день. Але всі пам'ятають свою першу вчительку Євдокію Денисівну Журахівську. Відвідавши школу, дорослі випускники згадали своїх вчителів. Це були класний керівник, вчитель історії Марія Гаврилівна Наумчак, Аза Петрівна Данченко – вчитель хімії, Надія Макарівна Примак – вчитель географії. Української мови навчала Ганна Олексіївна Новак, Михайло Гнатович Євтушенко, Людмила Борисівна Щербакова – вчителі російської мови і літератури, Катерина Григорівна Маринич, Людмила Пилипівна Радченко – навчили учнів математики, Ольга Іванівна Даневич та Галина Пилипівна Атаманюк – відкрили для дітей іноземні мови та ін. Багатьох вчителів вже немає, але щира подяка їм завжди лунає з вуст їхніх колишніх учнів. На жаль, на цю зустріч прийшли не всі випускники того 10-Б. Хтось не зміг за сімейними обставинами, хтось на сьогодні живе поза межами України (в Ізраїлі, в Росії, у В'єтнамі...), а когось вже немає серед живих. Будучи маленькими школярами, кожен мріяв досягти чогось у житті. І сьогодні ми бачимо справжніх професіоналів своєї справи! І.В. Лозенко – директор школи, О.П. Давиденко та К.М. Сухомлин – військові, Н.Г. Бєлік (Богуш) директор магазину, Л.А. Паламар – науковий співробітник Ю.В. Сірош – бізнесмен. Є серед випускників й економісти, педагоги, медики, працівники цивільної авіації, водії та інші. На один вечір звичне кафе перетворилось на місце спогадів. Знову й знову переносились вони подумки у ті роки, і кожен розповідав смішні моменти. І навіть відкривались таємниці не тільки шкільного, а й особистого життя... Моя мама теж була на цій зустрічі. Мені приємно бачити, які теплі стосунки залишились у неї зі своїми колишніми однокласниками. Хочеться, аби цьогорічні випускники у майбутньому теж зустрічалися, згадували один одного і пам'ятали незабутні миті свого дитинства, юності. У кожного своя доля, але одні з найкращих – це шкільні роки. Особливу вдячність учасники цієї зустрічі висловлюють її організаторам – А.В.Козаченко, Н.Д. Богдановій (Мишко), Ю.В. Сірошу. Алла ПАВЛОВА, смт. Іванків. Фото Лариси ПАЛАМАР. Вирізка з газети: http://www.tribunapr... |
4 липня 2014
|
| Закрити |
